Всесвітній день поезії

                                                                          Поезія: що це? Гра слів і думок,

                                                                          Що виклав поет на папері?

                                                                          А, може, до Вічності ще один крок,

                                                                          Чи, навіть, до Істини двері?

          Весна… Вона вдихає життя в бруньку, тріпотіння в листочок, чарівність у квітку. Вдихає і надихає... на романтичні думки,  оновлення,  творчість. Не випадково саме в цю чудову пору, в час весняного рівнодення, всі шанувальники художнього слова відзначають Всесвітній день поезії. 

          21 березня жителі та гості Берестечка мали можливість доторкнутись серцем до його величності – Слова. З ініціативи працівників місцевого Будинку культури та бібліотеки для дорослих у місті проходив поетичний марафон «Поезія – це завжди неповторність…», у якому мали змогу взяти участь всі бажаючі.

          Організаторам марафону вдалося привернути якнайширшу громадську увагу до свята поезії, адже звістка про можливість прочитати улюблений поетичний твір на камеру приємно сколихнула місто і надихнула до живого спілкування з поетичним словом.

           Незвичайний марафон розпочався з нашого закладу і стартував просто з директорського кабінету. Тут зворушливо звучали рядки поезії Ліни Костенко «Вечірнє сонце, дякую за день! Вечірнє сонце, дякую за втому…» у виконанні директора інтернату Світлани Іванівни Приходько. 

          Натхненні прикладом очільника, естафету перейняли працівники установи. Бухгалтер Віталіна Андріївна Гаврилюк прочитала свою поезію Володимира Висоцького «Я не люблю» мовою оригіналу, старша медична сестра Олеся Пилипчук –  «Діалог з незнаним другом» Миколи Линника, швачка Людмила Форманюк – «Вісімдесят вісім» Роберта Рождественського.

           Далі слово взяли підопічні інтернату.  Зміст віршів, котрі вони презентували уважним слухачам  -  організаторам заходу, викликав різні емоції. Оксана Грабовецька, яка майстерно читала гумореску зі збірки Миколи Буковського «Горохівські батяри», заставила посміхнутись кожного із присутніх. Вірш «Ти моя ненечко» у виконанні Оксани Гученко змусив замислитись. На крила фантазії підхопила Мирослава Макарусь поезією Лесі Українки «Сім струн. Fa».

           Оскільки день поезії -  всесвітній, то художній керівник Будинку культури, вона ж і культорганізатор нашого інтернату та одна з організаторів марафону, наважилась прочитати славнозвісний Шевченків «Заповіт», який перекладений 150 мовами світу, німецькою та польською, а «Садок вишневий коло хати» - італійською мовою. Рідною  читала улюблену поезію «Блажен той муж, воістину блажен…» Ліни Костенко.

          На хвилі позитивних емоцій, які може викликати лише близьке спілкування з  художнім словом, пройшов у нас Всесвітній день поезії.