А доброта, як сонце на світанку —
Освітлює і зігріває все.
І цілий світ в прозорому серпанку
Тепло і добрість у собі несе.
Н. Красоткіна
Доброта, краса людської душі… Вона часто ховається за непримітною зовнішністю і не завжди уживається з розкішною вродою. Як її зрозуміти й розгледіти в людині, як навчитись самому дарувати тепло, терпимість, як не вразити добру душу необачним словом? Як навчитись не ображати?
«Замість нотацій – дидактична казка», - радять психологи. Ось і йдемо разом з підопічними стежкою мудрої казки, розкриваючи фабулу про вродливу принцесу, котра доводила до сліз бідну наймичку, кепкуючи над її некрасивим тілом та обличчям. Та змінити обставини допомогла добра чарівниця, а черстве серце красуні розтопила невимовна доброта наймички. Казка допомагає переосмислити своє ставлення до оточуючих, спрямовує зір і думку в позитивне русло: бачити в людині людяне й величне і не помічати дрібних вад зовнішності, від яких вона й так страждає.