24.09.2017
З молитвами, проханнями, радощами й жалями поспішають підопічні нашої установи до храму в недільні та святкові дні. Кажуть, що тут, під високим склепінням Берестечківського Свято-Троїцького собору, почувають себе, «як удома», «як в рідного батька в гостині», а звідси несуть благодатні дари смирення, мудрості, всепрощення, душевного спокою, любові.
Після служби рідне місто відбивається в очах теплішими відтінками: перехожі стають ріднішими, квіти барвистішими, дерева загадковішими; хочеться обійняти увесь прекрасний білий світ, поділитись добротою із ближніми. Прогулянка рідним містом дорогою додому дарує приємну нагоду поспілкуватись, виразити приязнь одне до одного, зробити світлини на добру згадку.
«Груші, яблука святили, трішки ближнім роздавали й щось собі лишили»
«Під стінами собору, під Янгола крилом»
«Ми із козацького краю»
«Уклін тобі, великий сину України»
«А душа завжди дитинна…»
«Культмасовик, сувора гувернантка, невинним пустощам готова потуряти»
«Буваєм пустотливі та смішні…»
«Буваємо й солідні та серйозні»
